Новини

Ніколи б не подумала, що робити пости, то така трудомістка справа… А виявилося, що так. Знайшла час, тому продовжу і вже навіть закінчу свою розповідь про освітню поїздку у складі групи вчителів-переможців міжнародного конкурсу проектів з усної історії від Асоціації з міжнародних питань Чеської Республіки. А заодно, користуючись нагодою, у Всесвітній день «спасибі» хочу подякувати всім, хто був причетний до цієї подорожі: організаторам, членам журі, колегам – всім, хто радо зустрічав, щиро підтримував і щедро наділяв позитивними емоціями!
Отже, Прага, 6 грудня. У другій половині дня нас запросили у Карлів університет – один з найстаріших вузів Європи, відкритий у 1347(8) році з ініціативи Карла IV. Історичне приміщення, навіть збереглися старовинні фрески в оздобленні. Тут активно впроваджуються сучасні освітні технології. Як не дивно, але саме на фізико-математичному факультеті при інституті прикладної лінгвістики створено Центр візуальної історії Malach, завданням якого є збір, впорядкування та аналіз відеозаписів очевидців важливих подій історії ХХ століття. Оскільки робота фінансується фундацією Шоа, то щонайперше фіксуються свідчення очевидців Голокосту: їх вже більше 50 тисяч з 56 країн світу на 32 мовах! Для розуміння значимості зробленої роботи можна навести такий факт: людині для щоденного 8-годинного перегляду архівних відеозаписів знадобилося б 78 років життя!
Для мене цікавим моментом було те, що серед матеріалів я знайшла інформацію про гетто в моєму рідному містечку Камені-Каширському на Волині. Але база даних доступна лише для шести країн Європи, в Україні ми на ці сайти не потрапимо. Однак тут ми дізналися про інші можливості дистанційного використання усноісторичних архівів, які містять інтерв'ю з українцями, а також про он-лайн програми, які можна використовувати під час уроків новітньої історії.
Наступного дня нас запросили до Інституту досліджень тоталітарних режимів, який існує з 2008 року. За функціональним призначенням подібний на Інститут національної пам’яті в Україні. Правда, роблять в Чехії значно більше. Зокрема, ми мали зустріч з керівником відділу усної історії, куратором проектів «Чехословаки у ГУЛАГу» та «Неєврейські свідки Голокосту» Адамом Граділеком. Дуже багато друкованих видань нам представили на цій зустрічі, навіть деякі подарували. Загалом, чехи дуже зацікавлені у поверненні кожного втраченого імені у власній історії, і держава ці пошуки суттєво фінансує. Так, у жовтні 2017 року чеські дослідники активно співпрацювали з українськими, допомагаючи відцифровувати секретні матеріали по справах НКВД у Львівській області, заодно шукаючи чехів у списках постраждалих від радянської системи.
Інститут дослідження тоталітарних режимів має відділ освіти, тому що тут зацікавлені у практичному застосуванні досліджень. Рекомендації щодо роботи з документами ми почули від Каріни Гажені: вчилися порівнювати матеріали підручників різних періодів або уривки з фільмів, аналізувати зміни в поданні інформації, застосовувати інтеграційні підходи, коли, наприклад, вивчаючи мову, розглядається текст з історії. Цікавою є робота з фотографіями, коли учні повинні самостійно робити висновки, при цьому важливо знову ж не стільки знати про саму подію, як розуміти причинно-наслідкові зв’язки, відчувати емоції персонажів тощо. Але подібні методики важко повністю застосовувати при наших програмних вимогах, хіба деякі елементи побаченого.
У п’ятницю зранку ми поїхали до Національної картинної галереї у Виставковий палац – 6 поверхів мистецьких творів ХІХ-ХХІ століть на різні смаки і уяву. Скажу чесно, сучасні інсталяції на зразок розкиданого особливим чином будівельного сміття або методів вирощування грибів мене не вразили. Зате випала нагода побачити оригінали полотен відомих живописців – Вінсент Ван Гог, Поль Гоген, Пабло Пікассо, Огюст Ренуар, Едвард Мунк та чимало інших.
Решту часу ми присвятили прогулянкам містом, відвідинам Різдвяних ярмарків, ще раз пройшлися Карловим мостом, помилувалися на танцюючий будинок, заглянули на Староміську площу, дочекалися звучання астрономічного годинника… Так, ми дуже багато встигли за ці 5 насичених днів. Але ще більше Прага не встигла нам показати у своєму багатовіковому поєднанні стилів та епох… Тому маю сподівання повернутися у це величне місто, яке встигло мене причарувати…

Продовжу розповідь про школу. Щодо розкладу уроків, то в 1-5 класах тут по 4 -5 уроків, а в 6-9 – по 5-6 уроків щодня. Заняття розпочинаються о 8 годині для середньої школи та о 9 – для початкової. До 13 години уроки закінчуються, розпочинаються гуртки, факультативи, група продовженого дня. Харчування у шкільній їдальні – за окрему плату: порції великі, меню обов’язково включає багато м’ясних страв, овочі, фрукти, молоко, соки. І діти все з’їдають!
Майже в кожному класі є асистент вчителя. Він супроводжує дітей з особливими потребами, проте сам термін несе дещо інше змістовне навантаження. Наприклад, асистент закріплений за хлопчиком-циганом, щоб прискорити процес адаптації дитини у шкільному колективі. Яскраво вираженої інклюзії ми не помітили, хоча за рівнем старанності на уроці діти, звичайно, різні. А присутність асистента суттєво допомагає вчителю в організації навчального процесу.
Цікавим є підхід вчителя до викладання матеріалу. По-перше, повна самостійність у виборі методик. По-друге, ніхто не вимагає календарних планів – навіть поурочних. Ніяких «відкритих уроків», семінарів, олімпіад-МАНів. Для вчителів існує конкурс «Золотий Амос» – щось схоже на «Вчитель року», але це повністю добровільна справа. Однак навіть при відсутності контролю вчителі стараються самовдосконалюватись, бо буде ота співбесіда з директором, коли потрібно вести мову про свої досягнення.
Pavel Martinovsky є вчителем історії та чеської мови. Він очолює асоціацію вчителів історії Чехії. Дуже цікавий співрозмовник. Представив нам підручники, за якими навчає школярів, показав власні публікації. Йому подобаються навчальні матеріали, де багато ілюстрацій та мало тексту, оскільки вважає, що така подача інформації стимулює вміння розмірковувати та робити висновки. Він та його колеги активно впроваджують проектні методики. І справді, в кожному класі ми бачили учнівські міні-проекти, причому рукописні, а не надруковані – у цьому теж своя логіка: написане краще запам’ятається!
Як заступник директора, він організовує навчальний процес у 6-9 класах (директор – у 1-5 класах). Існує електронний журнал, який має чимало функцій: оцінювання, аналіз, спілкування, заміни уроків тощо. Оцінки виставляються за 5-бальною системою, причому найвищий бал – це 1. Сподобалася додаткова символьна система: смайлики, різнокольорові конвертики, навіть порося… У початковій школі є ще й паперовий щоденник.
Загалом, відвідини школи Vratislavova дали нам більш чітке розуміння впровадження компетентнісного підходу в умовах нової української школи, оскільки те, що у нас планується, вже має тут практичне втілення.

Передноворічні турботи дещо затримали обіцяне мною продовження…Отже, Прага, 6 грудня. Сьогодні нас чекають у школі Vratislavova на Вишеграді. За художньо-естетичним профілем нагадує нашу 27-му: багато дитячих робіт в оздобленні інтер’єру, творча атмосфера та чудові ідеї, варті втілення. Школа – обов’язкова базова: навчаються тут з 1 по 9 клас. А далі можна продовжити навчання у 4-річній гімназії (за бажання можна поступити у 8-річну вже після 5 класу). Загалом шкільний курс складає 13 років, але гімназія потрібна насамперед для вступу до вишу, а оскільки в Чехії до здобуття вищої освіти ставляться не так фанатично, як в Україні, то й престижність повної освіти не настільки значима… Батьки більше переймаються вибором початкової школи, і тут основними критеріями є наявність:
1) різнопланових гуртків (вони платні, бо залучають спеціалістів-професіоналів, але плюсом такого підходу є можливість реалізації дитячих здібностей в одному місці, без біганини-квесту станціями «музична-художня-спортивна-англійська», як у нас);
2) «дружини» – щось подібне до групи продовженого дня ( це коштує близько 100 крон на місяць), де основним завданням педагога є не виконання домашніх завдань, а забезпечення нагляду за дитиною, поки батьки ще на роботі;
3) належних умов для безпечного тривалого перебування дитини в школі (молодших школярів відпустять лише з тим, хто вказаний у заяві батьків; ніхто не залишає приміщення до завершення уроків; на перерву можна вийти у внутрішній дворик, але аж ніяк не в сусідній магазин тощо).
Дана школа досить популярна. Але є певні обмеження щодо наповнюваності класів у плані дотримання санітарних вимог. Загалом нормою є 18 учнів у класі ( нам би таке!!!) Якщо дозволяє площа, то за кожну понаднормову дитину школі доплачують з місцевого бюджету! Так, зараз тут навчається 310 школярів (при розрахунку на 305) – і хоча у класах досить просторо (як на наші мірки), але більше брати не можна! У першому класі цьогоріч аж (!) 26 учнів (бідні наші вчительки зі своїми 36-38…) Забезпечення усім необхідним вражає! Мультимедійні дошки, компи-ноути, роздаткові матеріали, канцтовари, розвиваючі ігри, книги… Тільки навчайся! І, зі слів заступника директора Pavela Martinovsky, таких, хто не вчиться, тут немає… Справа у іншому підході: приміром, на уроці історії важливо зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки між подіями, а не вивчити їх дати (до речі, колись давно і у нашій освітній системі таке було, а потім прийшло ЗНО, де потрібна точна інформація, а не розуміння суті явищ!).
Тижневе навантаження вчителя становить 22 години. Варто зазначити, що педагоги у Чехії – справжні універсали: викладають історію і чеську мову або географію і фізкультуру. Мінімальна зарплата – близько 20 тисяч крон (це 25 тисяч гривень), максимальну нам не озвучили – напевно, щоб занадто не травмувати нашу психіку… Крім того є премії – 4 рази на рік та доплати найбільш успішним з фонду школи. Атестації як такої немає – кожні 3 роки директор проводить співбесіду з працівником і приймає рішення: або підняти зарплату, або залишити на попередньому рівні. При цьому посада не вважається престижною, особливо у Празі, де вчителів навіть не вистачає.
Школи повністю автономні у плануванні програм, розподілі навантаження, витраті коштів. Завдання директора – подати один щорічний звіт – і все! Перевірка якості викладання проводиться один раз на 5 років. Але тут є своє «підводне каміння»: випускних екзаменів у школі немає, є лише вступні до гімназій, тому процес навчання проводиться заради процесу, а не результату як такого. За таких умов можна бути просто цікавим вчителем, а за наших – в першу чергу – вимогливим! (Далі буде)

Обіцяне продовження … Отже, Прага, 5 грудня, день другий.
За планом – зустріч з представниками Асоціації з міжнародних питань Чеської Республіки (Asociace pro mezinárodní otázky), організаторами конкурсу. Спочатку перед нами виступила Владіміра Вотавова, директорка АМО, яка розповіла про напрями роботи організації та мету проекту, реалізованого вчителями суспільних дисциплін з України. У Чехії досі боляче сприймають період тоталітаризму, що запанував тут після завершення Другої світової війни. Разом з тим країна – одна з найуспішніших у відході від тоталітарних практик після оксамитової революції 1989 року. Тому тут радо готові поділитися своїм досвідом, аби допомогти подолати радянську спадщину, що досі стоїть на заваді розбудові справді демократичної української держави.
Потім було обговорення наших проектів у зацікавленій спільноті однодумців, коли кожен розумів іншого, коли труднощі в роботі були практично одні й ті самі, коли результат від успішного втілення перевершив усі наші очікування,– бо ми знаходилися в Празі, в офісі АМО, спілкувалися з відомими тут людьми і відчували їх неабияку підтримку…
Нашими експертами стали Лукаш Лебдушка та Вацлав Адамек, кандидати педагогічних наук, співробітники Інституту досліджень тоталітарних режимів, які окрім всього ще й активно застосовують проектне навчання у гімназії Modřany. Зокрема, нас познайомили з відеофрагментами проекту, який передбачав втілення життя і побуту громадян періоду 80-х років учнями-старшокласниками за напрямками: робота органів держбезпеки, дозвілля, мода, військомат, армія тощо. Потрібно було детально вивчити період на побутовому рівні, перевтілитися, підібрати відповідний одяг, передати особливу атмосферу того часу. Робота складна, але досить цікава, до того ж актуальна в нашій новій українській школі, метою якої є формування компетентнісного підходу та оволодіння практичними знаннями. Варто спробувати щось подібне і собі!

Ну що ж… Нарешті знайшла час для того, щоб поділитися своїми враженнями від освітньої поїздки до величної Праги. З 4 по 8 грудня група вчителів – переможців міжнародного конкурсу проектів «Повсякденне життя в СРСР у період 1980-1991 років» мала чудову можливість ознайомитися з системою освіти Чеської Республіки, науковими підходами до вивчення періоду тоталітаризму в країні, організацією роботи зі збору, класифікації та подальшого використання усноісторичних джерел як одного з порівняно нових методів власне історичних пошуків.
Насамперед хочу декілька слів сказати про організаційні моменти нашого перебування в Празі та подякувати Асоціації з міжнародних питань (АМО) (Asociace pro mezinárodní otázky/Association for International Affairs) за продумане до дрібних деталей планування: офіційне запрошення для Консульства, квитки на літак, проплачений готель недалеко від історичного центру (Ibis Praga Mala Strana ), проїзні квитки на транспорт, вхідні квитки до екскурсійних об’єктів ( Празький град та Національна картинна галерея) тощо. З нами постійно перебувала представник АМО, екскурсовод та перекладач Valentyna Lyulya, яка наповнювала кожен наш день особливим змістом.
У понеділок, день прибуття, нас зустріли святковим обідом у ресторані з презентацією традицій місцевої кухні. Зазначу: порції просто величезні, а улюбленим напоєм тут є, звісно ж, пиво! Опісля нас чекала екскурсія до Празького граду – стародавнього символу Праги, найбільш значимої пам'ятки та однієї з найважливіших культурних установ Чехії. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, Празький град, довжиною 570 метрів і шириною 130 метрів, є найбільшим суцільним замковим комплексом у світі, що займає площу майже 70 000 кв.м. Внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, він складається з багатьох палаців і церковних будівель різних архітектурних стилів: від споруд римського стилю Х століття до готичних церков та палаців XIV століття. Зрозуміло, що оглянути все за один день нам аж ніяк не вдалося, тому ми повернулися сюди ще й наступного дня!
А ввечері ми насолоджувалися духом Різдва у Старому місті, просто гуляючи вуличками та площами, вбираючи в себе багатовікову атмосферу цієї справді дивовижної європейської столиці… (Далі буде)

29 листопада 2017р. Крамар М.В., вчитель образотвочого мистецтва, взяла участь у обласному семінарі-практикумі керівників гуртків початкового технічого моделювання "Розвиток успішної особистості у виховному просторі закладу позашкільної освіти" у м. Кам’янець-Подільський. Дякуємо організаторам за цікаву зустріч!

29 листопада відбувся ІІ загальноміський батьківсько-освітній форум "Здоров’я дітей - основа здоров’я нації", у якому взяли участь представники нашої школи. Волонтер Валентина Базилюк вручила подяки учительському та учнівському колективам, батьківській громаді СЗОШ № 27 імені Дмитра Іваха за вагомий внесок у справу національного і військово-патріотичного виховання молодого покоління.
Модератором однієї із груп форуму "Вплив способу життя і корисних звичок на здоров’я людини" стала психолог нашої школи Пивовар Д.В., яка провела превентивний тренінг для батьківської аудиторії.

Вітаю колектив СЗОШ №27 І-ІІІ ступенів імені Дмитра Іваха
м. Хмельницького з перемогою у відборі!
Ми пройшли!
Успіхів нам на шляху становлення демократичного освітнього
середовища в стінах рідної школи!
Спасибі організаторам за надану можливість! Чекаємо на співпрацю!

22 листопада 2017 року учениці 7-Б класу Жмурик Ірина та Трачук Аріана прийняли участь у щорічному Круглому столі для учнів 7-8 класів "Час читати" ( у рамках проекту "Людина та суспільство).

17-19 листопада у Тернополі в спортивному залі Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка пройшов традиційний ювілейний ХХV-ий Відкритий Всукраїнський меморіал відомого тренера Богдана Степановича Сцібайла, з вільної боротьби серед юнаків та дівчат 2000-2010 років народження. На змагання були запрошені найсильніші борці України та близького зарубіжжя.
Вітаємо Шеховцову Олександру, ученицю 6-Б класу, яка посіла І місце.

14 - 17 листопада у м. Хмельницький відбувся Чемпіонат України з вільної боротьби.
Вітаємо переможців, учнів нашої школи:
Бедрак Анастасія, учениця 3-Б класу - у ваговій категорії 24 кг посіла ІІ місце;
Шеховцова Олексчандра, учениця 6-Б класу - у ваговій категорії 36 кг посіла V місце;
Жила Ярослав, учень 6-А класу - у ваговій категорії 38 кг посів V місце.

Асоціація з міжнародних питань з Чеської Республіки спільно з асоціацією керівників шкіл України в рамках проекту "Альтернативне навчання для українських учителів" проводила конкурс шкільних проектів для вчителів історії та суспільних дисциплін з метою вивчення новітньої історії з погляду мультиперспективності.
Учасниками проекту стали учениці 11 класу Мейко Ольга, Котлярська Валерія та Москальова Оксана під керівництвом вчителя історії Дячок О.Я. Під час роботи над проектом учні вчилися формулювати питання, робити інтерв'ю, аналізувати почуте, визначати поле для дискусій, усвідомлюючи, що історію завжди проживає людина, яка має власний досвід і відповідно інтерпретує події з минулого.
Проект було подано на розгляд журі, у складі якого були українці фахівці з усної історії та організатори конкурсу. У результаті творча група нашої школи стала одним з переможців, а вчитель-координатор Дячок О.Я. візьме участь в освітній поїздці до Чеської Республіки, організованій для шести керівників кращих проектів. Бажаємо подальших творчих звершень учням та вчителю!

До Дня Гідності та Свободи у СЗОШ № 27 було проведено відкритий урок для учнів 8-их класів. На зустріч з учнями прийшов Бондарчук Олексій Миколайлович, підполковник 8 полку, заступник командира 3 загону, нагороджений Орденом "Народний Герой України", 2 орденами Богдана Хмельницького , медялями "Учасник бойових дій", "Учасник АТО", "За участь у АТО".

Ми не здамося, йтиме боротьба,
А ти, на всіх життєвих й світових кордонах,
Ніколи не здавайся, й пам’ятай:
Що там, де серце є твоє, ти завжди вдома!

До Дня Гідності та Свободи у СЗОШ № 27 було проведено відкритий урок для учнів 10-их класів. На зустріч з учнями прийшов випускник школи Вікарний Дмитро, учасник Революції Гідності, який на даний момент проходить службу в зоні АТО. Учням було цікаво поспілкуватися з людиною, що продовжує захищати нашу країну від ворогів.
Слава Україні!

17 листопада учні та педагогічний склад Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №27 імені Дмитра Іваха м. Хмельницького відбувся показ документального фільму "Альфредо" в рамках Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини #DocudaysUA
На показі в якості експерта була присутня Ліповська Олена Миколаївна, яка провела міні-лекцію для школярів "Знай свої права"