Новини

1 лютого у нашій школі відбулося свято «Мовою віршів малюємо зиму». На це свято учні 4-А класу із класним керівником Бодарич О.І. запросили батьків, а також всіх бажаючих. В актовій залі школи розгорнулося ціле казкове дійство. У гості до дітей прийшла Зима, яка з ними співала пісні, танцювала, відгадувала загадки. За допомогою віршів учні описували красу цієї чарівниці. Свято порадувало присутніх гарним настроєм.

Учні школи беруть участь у соціальному проекті ДТЕК Нова генерація "Абетка житлово-комунального управління". Курс є досить захоплюючим, тому радимо всім підключатися до вивчення даного курсу.

08.02.2018 р. Хмельницький міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді разом з вчителем Крамар М.В. провели для учнів 5-В класу урок на тему "Виготовлення листівки до Дня Святого Валентина"для воїнів АТО.

1.02.2018 року в школі відбулась зустріч учнів з волонтером Корпусу Миру США в Україні Аланом Янгом. Було обговорено актуальні проблеми навколишнього середовища та створення сміттєпереробного заводу у м. Хмельницький. Учні також мали можливість поспілкуватись з носієм мови. Зустріч була цікавою та інформативною.

Сьогодні відбулася урочиста конференція з нагоди запуску програми «Демократична школа: підтримка освітніх реформ в Україні» (2018-2022). На заході були присутні представники навчальних закладів, експерти, тренери та партнери Програми.
Конференцію відкрили вітальним словом Лілія Гриневич, Міністр освіти і науки України, Уле Т. Горпестад, Посол Норвегії в Україні та виконавчий директор Європейського центру ім. Вергеланда Ана Перона-Ф’єльдстад. Міністр освіти Лілія Гриневич підкреслила важливість співпраці з Центром у реформуванні освітнього процесу в Україні на всіх рівнях.
Під час конференції відбувся круглий стіл за участі директорів шкіл-учасниць 1-го і 2-го циклів програми , які поділилися зі своїми новими колегами власним досвідом впровадження демократичних змін у школах.
У фіналі відбулося урочисте підписання Декларації про співпрацю програми з новими школами-учасницями.
Програму реалізовує Європейський центр ім. Вергеланда за підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії у співпраці з Міністерством освіти і науки України, Радою Європи, БО «Центр освітніх ініціатив» та ІСАР «Єднання»

24 січня 2018 року в спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №27 імені Дмитра Іваха м. Хмельницького відбувся семінар для заступників директорів з навчально-виховної роботи в початковій школі на тему «Створення умов для формування ключових компетентностей «умій учитися» учнів початкової школи».
Програма семінару була насиченою, різноманітною, цікавою, носила практичний характер.
Роботу семінару розпочала методист Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради Петричко І.П., яка наголосила на важливості формування ключових компетентностей школярів.
Директор школи Андрощук П.П. презентував навчальний заклад. Заступник директора з навчально-виховної роботи в початковій школі Варениця Н.В. та голова методичного об’єднання вчителів початкових класів Пепришена І.І. поділились досвідом роботи педагогічного колективу школи над формуванням ключових компетентностей учнів. Проведено відкритий урок з трудового навчання в 3-Б класі (вчитель Бута Р.О.), літературного читання в 3-В класі (вчитель Осико Н.П.).
Учасники семінару взяли активну участь у міні-тренінгу «Психологічний аспект формування ключових компетентностей школярів», який провела практичний психолог школи Пивовар Д.В. Відвідали майстер-клас з виготовлення топіарію «Дерево щастя власними руками», який провела вчитель початкових класів Дубина М.П.
Наприкінці семінару освітяни ділилися враженнями від побаченого та дарували теплі слова колективу школи.

Учні 9-их класів мали змогу познайомитись з переліком професій, які можна здобути у Хмельницькому міжшкільному навчально-виробничому комбінаті: водій автотранспортних засобів категорії "С", слюсар з ремонту автомобілів, секретар керівника з умінням працювати на ПК, швачка, кухар, оператор комп'ютерного набору.

Ніколи б не подумала, що робити пости, то така трудомістка справа… А виявилося, що так. Знайшла час, тому продовжу і вже навіть закінчу свою розповідь про освітню поїздку у складі групи вчителів-переможців міжнародного конкурсу проектів з усної історії від Асоціації з міжнародних питань Чеської Республіки. А заодно, користуючись нагодою, у Всесвітній день «спасибі» хочу подякувати всім, хто був причетний до цієї подорожі: організаторам, членам журі, колегам – всім, хто радо зустрічав, щиро підтримував і щедро наділяв позитивними емоціями!
Отже, Прага, 6 грудня. У другій половині дня нас запросили у Карлів університет – один з найстаріших вузів Європи, відкритий у 1347(8) році з ініціативи Карла IV. Історичне приміщення, навіть збереглися старовинні фрески в оздобленні. Тут активно впроваджуються сучасні освітні технології. Як не дивно, але саме на фізико-математичному факультеті при інституті прикладної лінгвістики створено Центр візуальної історії Malach, завданням якого є збір, впорядкування та аналіз відеозаписів очевидців важливих подій історії ХХ століття. Оскільки робота фінансується фундацією Шоа, то щонайперше фіксуються свідчення очевидців Голокосту: їх вже більше 50 тисяч з 56 країн світу на 32 мовах! Для розуміння значимості зробленої роботи можна навести такий факт: людині для щоденного 8-годинного перегляду архівних відеозаписів знадобилося б 78 років життя!
Для мене цікавим моментом було те, що серед матеріалів я знайшла інформацію про гетто в моєму рідному містечку Камені-Каширському на Волині. Але база даних доступна лише для шести країн Європи, в Україні ми на ці сайти не потрапимо. Однак тут ми дізналися про інші можливості дистанційного використання усноісторичних архівів, які містять інтерв'ю з українцями, а також про он-лайн програми, які можна використовувати під час уроків новітньої історії.
Наступного дня нас запросили до Інституту досліджень тоталітарних режимів, який існує з 2008 року. За функціональним призначенням подібний на Інститут національної пам’яті в Україні. Правда, роблять в Чехії значно більше. Зокрема, ми мали зустріч з керівником відділу усної історії, куратором проектів «Чехословаки у ГУЛАГу» та «Неєврейські свідки Голокосту» Адамом Граділеком. Дуже багато друкованих видань нам представили на цій зустрічі, навіть деякі подарували. Загалом, чехи дуже зацікавлені у поверненні кожного втраченого імені у власній історії, і держава ці пошуки суттєво фінансує. Так, у жовтні 2017 року чеські дослідники активно співпрацювали з українськими, допомагаючи відцифровувати секретні матеріали по справах НКВД у Львівській області, заодно шукаючи чехів у списках постраждалих від радянської системи.
Інститут дослідження тоталітарних режимів має відділ освіти, тому що тут зацікавлені у практичному застосуванні досліджень. Рекомендації щодо роботи з документами ми почули від Каріни Гажені: вчилися порівнювати матеріали підручників різних періодів або уривки з фільмів, аналізувати зміни в поданні інформації, застосовувати інтеграційні підходи, коли, наприклад, вивчаючи мову, розглядається текст з історії. Цікавою є робота з фотографіями, коли учні повинні самостійно робити висновки, при цьому важливо знову ж не стільки знати про саму подію, як розуміти причинно-наслідкові зв’язки, відчувати емоції персонажів тощо. Але подібні методики важко повністю застосовувати при наших програмних вимогах, хіба деякі елементи побаченого.
У п’ятницю зранку ми поїхали до Національної картинної галереї у Виставковий палац – 6 поверхів мистецьких творів ХІХ-ХХІ століть на різні смаки і уяву. Скажу чесно, сучасні інсталяції на зразок розкиданого особливим чином будівельного сміття або методів вирощування грибів мене не вразили. Зате випала нагода побачити оригінали полотен відомих живописців – Вінсент Ван Гог, Поль Гоген, Пабло Пікассо, Огюст Ренуар, Едвард Мунк та чимало інших.
Решту часу ми присвятили прогулянкам містом, відвідинам Різдвяних ярмарків, ще раз пройшлися Карловим мостом, помилувалися на танцюючий будинок, заглянули на Староміську площу, дочекалися звучання астрономічного годинника… Так, ми дуже багато встигли за ці 5 насичених днів. Але ще більше Прага не встигла нам показати у своєму багатовіковому поєднанні стилів та епох… Тому маю сподівання повернутися у це величне місто, яке встигло мене причарувати…

Продовжу розповідь про школу. Щодо розкладу уроків, то в 1-5 класах тут по 4 -5 уроків, а в 6-9 – по 5-6 уроків щодня. Заняття розпочинаються о 8 годині для середньої школи та о 9 – для початкової. До 13 години уроки закінчуються, розпочинаються гуртки, факультативи, група продовженого дня. Харчування у шкільній їдальні – за окрему плату: порції великі, меню обов’язково включає багато м’ясних страв, овочі, фрукти, молоко, соки. І діти все з’їдають!
Майже в кожному класі є асистент вчителя. Він супроводжує дітей з особливими потребами, проте сам термін несе дещо інше змістовне навантаження. Наприклад, асистент закріплений за хлопчиком-циганом, щоб прискорити процес адаптації дитини у шкільному колективі. Яскраво вираженої інклюзії ми не помітили, хоча за рівнем старанності на уроці діти, звичайно, різні. А присутність асистента суттєво допомагає вчителю в організації навчального процесу.
Цікавим є підхід вчителя до викладання матеріалу. По-перше, повна самостійність у виборі методик. По-друге, ніхто не вимагає календарних планів – навіть поурочних. Ніяких «відкритих уроків», семінарів, олімпіад-МАНів. Для вчителів існує конкурс «Золотий Амос» – щось схоже на «Вчитель року», але це повністю добровільна справа. Однак навіть при відсутності контролю вчителі стараються самовдосконалюватись, бо буде ота співбесіда з директором, коли потрібно вести мову про свої досягнення.
Pavel Martinovsky є вчителем історії та чеської мови. Він очолює асоціацію вчителів історії Чехії. Дуже цікавий співрозмовник. Представив нам підручники, за якими навчає школярів, показав власні публікації. Йому подобаються навчальні матеріали, де багато ілюстрацій та мало тексту, оскільки вважає, що така подача інформації стимулює вміння розмірковувати та робити висновки. Він та його колеги активно впроваджують проектні методики. І справді, в кожному класі ми бачили учнівські міні-проекти, причому рукописні, а не надруковані – у цьому теж своя логіка: написане краще запам’ятається!
Як заступник директора, він організовує навчальний процес у 6-9 класах (директор – у 1-5 класах). Існує електронний журнал, який має чимало функцій: оцінювання, аналіз, спілкування, заміни уроків тощо. Оцінки виставляються за 5-бальною системою, причому найвищий бал – це 1. Сподобалася додаткова символьна система: смайлики, різнокольорові конвертики, навіть порося… У початковій школі є ще й паперовий щоденник.
Загалом, відвідини школи Vratislavova дали нам більш чітке розуміння впровадження компетентнісного підходу в умовах нової української школи, оскільки те, що у нас планується, вже має тут практичне втілення.

Передноворічні турботи дещо затримали обіцяне мною продовження…Отже, Прага, 6 грудня. Сьогодні нас чекають у школі Vratislavova на Вишеграді. За художньо-естетичним профілем нагадує нашу 27-му: багато дитячих робіт в оздобленні інтер’єру, творча атмосфера та чудові ідеї, варті втілення. Школа – обов’язкова базова: навчаються тут з 1 по 9 клас. А далі можна продовжити навчання у 4-річній гімназії (за бажання можна поступити у 8-річну вже після 5 класу). Загалом шкільний курс складає 13 років, але гімназія потрібна насамперед для вступу до вишу, а оскільки в Чехії до здобуття вищої освіти ставляться не так фанатично, як в Україні, то й престижність повної освіти не настільки значима… Батьки більше переймаються вибором початкової школи, і тут основними критеріями є наявність:
1) різнопланових гуртків (вони платні, бо залучають спеціалістів-професіоналів, але плюсом такого підходу є можливість реалізації дитячих здібностей в одному місці, без біганини-квесту станціями «музична-художня-спортивна-англійська», як у нас);
2) «дружини» – щось подібне до групи продовженого дня ( це коштує близько 100 крон на місяць), де основним завданням педагога є не виконання домашніх завдань, а забезпечення нагляду за дитиною, поки батьки ще на роботі;
3) належних умов для безпечного тривалого перебування дитини в школі (молодших школярів відпустять лише з тим, хто вказаний у заяві батьків; ніхто не залишає приміщення до завершення уроків; на перерву можна вийти у внутрішній дворик, але аж ніяк не в сусідній магазин тощо).
Дана школа досить популярна. Але є певні обмеження щодо наповнюваності класів у плані дотримання санітарних вимог. Загалом нормою є 18 учнів у класі ( нам би таке!!!) Якщо дозволяє площа, то за кожну понаднормову дитину школі доплачують з місцевого бюджету! Так, зараз тут навчається 310 школярів (при розрахунку на 305) – і хоча у класах досить просторо (як на наші мірки), але більше брати не можна! У першому класі цьогоріч аж (!) 26 учнів (бідні наші вчительки зі своїми 36-38…) Забезпечення усім необхідним вражає! Мультимедійні дошки, компи-ноути, роздаткові матеріали, канцтовари, розвиваючі ігри, книги… Тільки навчайся! І, зі слів заступника директора Pavela Martinovsky, таких, хто не вчиться, тут немає… Справа у іншому підході: приміром, на уроці історії важливо зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки між подіями, а не вивчити їх дати (до речі, колись давно і у нашій освітній системі таке було, а потім прийшло ЗНО, де потрібна точна інформація, а не розуміння суті явищ!).
Тижневе навантаження вчителя становить 22 години. Варто зазначити, що педагоги у Чехії – справжні універсали: викладають історію і чеську мову або географію і фізкультуру. Мінімальна зарплата – близько 20 тисяч крон (це 25 тисяч гривень), максимальну нам не озвучили – напевно, щоб занадто не травмувати нашу психіку… Крім того є премії – 4 рази на рік та доплати найбільш успішним з фонду школи. Атестації як такої немає – кожні 3 роки директор проводить співбесіду з працівником і приймає рішення: або підняти зарплату, або залишити на попередньому рівні. При цьому посада не вважається престижною, особливо у Празі, де вчителів навіть не вистачає.
Школи повністю автономні у плануванні програм, розподілі навантаження, витраті коштів. Завдання директора – подати один щорічний звіт – і все! Перевірка якості викладання проводиться один раз на 5 років. Але тут є своє «підводне каміння»: випускних екзаменів у школі немає, є лише вступні до гімназій, тому процес навчання проводиться заради процесу, а не результату як такого. За таких умов можна бути просто цікавим вчителем, а за наших – в першу чергу – вимогливим! (Далі буде)