09.01.2018 р. відбувся семінар-практикум "Впровадження передового педагогічного досвіду у навчально-виховний процес". Презентація досвіду вчителя історії Дячок О.Я.

      З 4 по 8 грудня група вчителів – переможців міжнародного конкурсу проектів «Повсякденне життя в СРСР у період 1980-1991 років» мала чудову можливість ознайомитися з системою освіти Чеської Республіки, науковими підходами до вивчення періоду тоталітаризму в країні, організацією роботи зі збору, класифікації та подальшого використання усноісторичних джерел як одного з порівняно нових методів історичних досліджень. Методом усної історії я зацікавилася вже досить давно. Сам термін вперше був застосований американським ученим Аланом Невінсом у 1938 році. Він одразу став справді міждисциплінарним. Основний метод дослідження — інтерв’ю, що робить його близьким за своєю специфікою до інших наук: соціології, психології, етнології, журналістики. Хоча складовою поняття є слово «історія», проте усна історія — це не нова галузь історичної науки, а нова методика — спосіб залучення до аналізу усної інформації поряд із писемними джерелами та матеріальними об’єктами,яка ґрунтується на індивідуальному інтерв’юванні, що дає змогу зрозуміти та інтерпретувати певні події через особисте бачення окремої людини. Процес активізації усноісторичних досліджень в Україні розпочався зовсім нещодавно – з середини 90-х років ХХ століття, тобто близько 20-и років тому. Українська асоціація усної історії була створена лише в 2006 році, і вже протягом останніх років активно втілює проекти щодо дослідження актуальних для українського суспільства тем: голодомор, остарбайтери, тоталітаризм тощо. На державному рівні ініціативи реалізовані у вигляді створення Українського інституту національної пам'яті на чолі з Володимиром В’ятровичем.

     Спроби усноісторичних досліджень здійснювались мною неодноразово в ході освітнього процесу, оскільки я вважаю, що саме жива історія, тобто, почута з вуст близьких людей, дає краще усвідомлення історичних подій, аніж написане в підручниках. Так, ще у 2010 році мої учениці Юзікова Дар'я та Красій Настя посіли другі місця у конкурсі «Цей біль у серці не вщухає», описавши історії своїх бабусь-остарбайтерів. З учнями 5-х класів ми записуємо спогади їх прадідусів та прабабусь про Другу світову війну. В 11 класі знову повертаємось до цієї теми, а також активно спілкуємося з рідними щодо питань новітньої історії. Цьогоріч до 85-річниці розпочали збір інформації про голодомор на Поділлі, але, на жаль, активність була зовсім низька, а тому цю роботу будемо продовжувати. І безумовно, найуспішнішим став проект, над яким ми почали працювати у березні 2017 року. Спочатку на сайті Міністерства освіти я знайшла інформацію про конкурс, який організувала Асоціація з міжнародних питань Чеської Республіки спільно з Асоціацією керівників шкіл України у рамках проекту «Альтернативне навчання для українських учителів». Потрібно було дослідити повсякденне життя 1980-1991 років в Україні, зрозуміти прояви кризи та передумови проголошення незалежності на прикладі якоїсь пересічної особистості. Завдання нелегке, оскільки вчитель мав працювати з учнями, які цей період не вивчали. Тому доводилось застосувати випереджаюче навчання: обговорити основні феномени, рекомендувати для самостійного опрацювання літературу, порадити теми для спілкування з рідними. Учасниками творчої групи  стали Мейко Оля, Котлярська Валерія та Москальова Оксана. А вже у вересні ми визначилися з нашим респондентом: на інтерв’ю погодилася Івах Галина Дмитрівна, яку ми обрали як людину, яка може багато розказати про ті часи та як тітку героя, ім’я якого носить наша школа.

         Одним з найскладніших етапів у роботі було складання опитувальника, який би дозволив повести розмову в потрібному нам напрямі, та охопив найважливіші моменти того історичного періоду. На жаль, не все Галина Дмитрівна вже пам’ятає, тому під час запису інтерв’ю учасникам довелось проявляти всі свої вміння і знання, але результат вийшов досить успішний. Наша робота за рішенням журі, у складі якого були як українські фахівці з усної історії, наприклад голова Української асоціації усної історії Гелінада Грінченко, так і чеські дослідники, зокрема, координатор проекту Зденка Вагнерова, стала однією з кращих. Учениць відзначено міжнародними дипломами переможців, а я стала одним з тих 6 щасливчиків, кого обрали для поїздки до Праги.